Volvo відмовляється помирати: 884 950 кілометрів – з тим самим двигуном

Volvo, який відмовляється помирати. Проїхав 88 495 миль – з тим самим двигуном. Переконливе свідчення неймовірної якості двигуна B20 та Volvo 142. Сонячного травневого дня 1970 року жовтий Volvo 142 кольору сафарі виїхав із заводу Torslanda в Гетеборзі. Його завантажили на корабель і продали в Нью-Мексико, США. Перший власник зберігав автомобіль 53 роки. Автомобіль вже подолав 550 000 миль – що еквівалентно 88 495 шведським милям. Це відстань, яку більшості людей важко усвідомити. Проїхати 88 495 миль – це як проїхати 22 кола навколо екватора Землі або до Місяця і назад – з великим відривом. У той час як сучасний автомобільний світ часто байдуже дивиться на музейні автомобілі, які все своє життя були замкнені в клімат-контрольованих гаражах, цей Volvo є даниною автомобілям, які дійсно використовуються, та шведській якості виробництва, яка зробила Volvo всесвітньо відомим. З моменту виїзду автомобіля з автосалону в 1970 році до лютого 2023 року ним керувала одна й та сама людина в Нью-Мексико, на південному заході Сполучених Штатів. Сухий пустельний клімат був найкращим другом автомобіля і вберіг його від іржі. Кузов має фантастичну патину «шеббі-шик». Звичайно, є кілька дефектів. Але, враховуючи майже 90 000 кілометрів пробігу, стан автомобіля вражаюче хороший. Оригінальна фарба місцями втратила блиск, є поверхнева іржа в колісних арках і на панелях підлоги, а на кришці багажника є шліфована ділянка, де багато років була встановлена магнітна антена CB-радіо. Оригінальний двигун залишається. Серцем цього невтомного вічного двигуна є легендарний 2,0-літровий двигун Volvo B20. За час своєї неймовірної подорожі чотирициліндровий двигун фактично потребував лише одного ремонту попереднім власником. Щоб зробити кілометри безкінечними американськими автомагістралями приємнішими, оригінальну чотириступінчасту коробку передач також замінили на механічну коробку передач M41 з підвищувальною передачею. Перед продажем цього тижня двигун потребував лише легкого обслуговування. Паливну систему почистили, встановили новий паливний насос і акумулятор, а також подвійні карбюратори SU, хоча оригінальні карбюратори Stromberg були включені до покупки. Автомобіль також гордо стоїть на своїх оригінальних 15-дюймових сталевих дисках зі старими шинами Michelin XZX. Капсула часу, що перекочується. Усередині автомобіль — це прекрасна капсула часу. Передні та задні сидіння були захищені чохлом неймовірно довго. Коли їх нещодавно зняли, було виявлено коричневий салон з тканини та вінілу, який дивом пережив десятиліття і знаходиться майже в ідеальному стані після 88 495 миль пробігу. Звичайно, обшивка стелі трохи втомлена, вініл має кілька розривів, а на приладовій панелі є кілька сухих тріщин. Але автомобіль повністю функціональний і оснащений типовим для тієї епохи кондиціонером під приладовою панеллю. Коли на аукціоні Bring a Trailer ударили по молотку, остаточна ціна становила скромні 6668 доларів, що еквівалентно приблизно 65 000 шведських крон. Чисто вигідна ціна для автомобіля, який уже бачив усе, але з новим комплектом шин, ймовірно, готовий проїхати мільйон миль. Щоб зрозуміти величезну довговічність автомобіля, нам потрібно перемотати стрічку назад у 1960 рік. Тоді Volvo запустила «Проект P660» з метою створення абсолютно нової моделі автомобіля. Вимоги були чіткими: автомобіль мав би вмістити дво-, чотири- та п'ятидверні кузови, пропонувати кращу безпеку та більше простору, ніж серія Amazon та PV444/544, але бути побудованим на тій самій 102-дюймовій колісній базі. Дизайнер Ян Вілсгаард працював за девізом «просто – це красиво», коли розробляв прототипи, і в 1964 році його кутастий дизайн отримав зелене світло. 17 серпня 1966 року седан дебютував під назвою Volvo 144. Номенклатура була новою для Volvo та логічною: 1 для серії, 4 для кількості циліндрів та 4 для кількості дверей. Модель стала першим мільйонним проданим екземпляром Volvo та визначила незграбний вигляд бренду на наступні 27 років. Купе 142 було випущено в 1967 році, а універсал 145 з'явився в 1968 році. Автомобіль був на передовій безпеки та був оснащений, серед іншого, структурним каркасом безпеки навколо салону, передньою та задньою зонами зіткнення та складною рульовою колонкою. Дискові гальма з двома контурами та редукційними клапанами запобігали блокуванню коліс під час різкого гальмування. B20 – Незнищенний двигун. Ранні автомобілі 140 були оснащені 1,8-літровим двигуном B18 потужністю 75 кінських сил. Спочатку конструктори Volvo планували зробити B18 з 2-літровим двигуном, але на початку 1960-х років вважалося достатнім 1,8 літра. Однак, оскільки вимоги до продуктивності зростали, двигун був розточений до 1986 куб. см, і восени 1968 року двигун B20 був запущений у всі моделі Volvo. Оснащений карбюратором Zenith-Stromberg, B20A видавав 82/90 к.с. (DIN/SAE) і використовувався, серед інших, в Amazon та серіях 140. – Цей автомобіль для мене набагато цікавіший, ніж суперкари, маслкари та модифіковані транспортні засоби. Я б сказав, що і продавець, і покупець добре попрацювали. Нехай він накопичить ще багато ретельно пройдених миль! – пише один з користувачів американського сайту Bring a Trailer, де було продано автомобіль. ============================================================ ============================================================