Car and Driver опублікував зі свого архіву дорожній тест Volvo 264GL 1976 року. Оригінальний матеріал вийшов у квітневому номері журналу 1976 року, коли Volvo намагалася підняти свій флагманський седан у дорожчий сегмент і порівнювала його ринкове позиціонування з престижними європейськими та американськими автомобілями.
Через пів століття цей тест цікавий не лише характеристиками старого Volvo. Він показує, як уже в середині 1970-х марка будувала автомобілі навколо практичності, ергономіки та безпеки, навіть коли намагалася продавати їх за ціною машин традиційного преміумкласу.
Volvo за ціною Cadillac
Тестовий Volvo 264GL коштував у США $10 409 з опціями при базовій ціні $9895. Для 1976 року це була серйозна сума, і саме ціна стала одним із центральних питань тесту.
Car and Driver звертав увагу на те, що Volvo фактично опинився в одному ціновому діапазоні з престижними автомобілями, але пропонував зовсім інше розуміння дорогого седана. Замість великих габаритів, декоративного оздоблення та демонстративної розкоші 264GL робив ставку на функціональність.
Видання особливо відзначало вертикальну посадку, великі дверні прорізи, хорошу оглядовість і просторий салон. Ширина кузова становила лише 67,2 дюйма, однак ззаду залишалося достатньо місця для трьох пасажирів.
Функціональний салон замість показної розкоші
Інтер'єр 264GL добре демонстрував філософію Volvo того періоду. Панель приладів була виконана у матовому чорному кольорі без декоративного дерева та блискучого металу. Основні органи керування розташовувалися у межах легкої досяжності водія, а центральне місце перед ним займав тахометр.
Передні сидіння могли мати шкіряне або велюрове оздоблення. Важливішими для авторів тесту були їхня форма, підтримка на довгих дистанціях, регулювання поперекової опори та можливість змінювати висоту водійського сидіння. Передбачався навіть електричний підігрів подушки водійського крісла.
2,66-літровий PRV V6
Головною технічною відмінністю Volvo 264 був новий V6 робочим об'ємом 2660 см³. Двигун був результатом спільної роботи Peugeot, Renault та Volvo — сімейства, яке пізніше стало широко відомим як PRV.
Американська специфікація у тесті Car and Driver розвивала 125 bhp при 5500 об/хв і 150 lb-ft при 2750 об/хв. Блок і головки двигуна виготовлялися з алюмінію, використовувався упорск Bosch K-Jetronic.
За даними Volvo, V6 разом із системою упорскування та електрообладнанням важив близько 330 фунтів — навіть менше, ніж 2,1-літровий чотирициліндровий двигун тодішньої серії 240.
Механічна коробка та електричний overdrive
Стандартною для 264 була чотириступенева механічна коробка передач. Тестовий автомобіль отримав додатковий overdrive, який фактично виконував роль підвищувальної п'ятої передачі.
Водій активував його перемикачем на важелі коробки. За даними тесту, після ввімкнення overdrive оберти двигуна зменшувалися приблизно на 20%, причому для перемикання не потрібно було користуватися зчепленням.
Якою була динаміка Volvo 264GL
За сучасними мірками 264GL не був швидким, але результати добре показують можливості великого Volvo середини 1970-х.
Car and Driver отримав такі показники:
- 0–60 mph — 10,2 с;
- чверть милі — 17,9 с при 75 mph;
- максимальна зафіксована швидкість — 103 mph;
- споряджена маса — 3248 lb.
Видання зазначало, що, незважаючи на менший робочий об'єм нового V6 порівняно з рядною «шісткою» попереднього Volvo 164, динаміка автомобілів була близькою.
Тормоза стали головною претензією
Найбільш помітну критику під час випробувань отримала гальмівна система. Зі швидкості 70 mph до повної зупинки Volvo знадобилося 209 футів. Під час тесту задні колеса блокувалися раніше, ніж передні могли реалізувати повний потенціал гальмування.
При цьому сама конструкція системи була складною та орієнтованою на безпеку. 264GL мав дискові гальма на всіх колесах і двоконтурну гідравліку, спроєктовану так, щоб у разі відмови одного контуру гальмування зберігалося на обох передніх колесах та одному задньому.
Від Volvo 164 до серії 260
264GL став наступним кроком після Volvo 164. Старіший 164 потребував подовженої передньої частини кузова, щоб розмістити рядний шестициліндровий двигун. Компактніший V6 дозволив Volvo уніфікувати зовнішні розміри чотири- та шестициліндрових моделей сімейства 200.
На момент тесту сімейство включало чотиридверний 264 та універсал 265, а двохдверний 262 мав з'явитися пізніше.
Серія також отримала перероблену підвіску з передніми стійками MacPherson. Car and Driver відзначав помітно кращу керованість порівняно з попередніми Volvo, особливо на нерівних дорогах.
Що в цьому тесті цікаво через 50 років
У фінальній оцінці журналісти не вважали Volvo прямою альтернативою традиційному американському люксовому седану. Натомість вони побачили іншу нішу: дорогий, місткий і міцний автомобіль, у якому функціональність важливіша за зовнішню демонстрацію статусу.
Саме ця характеристика сьогодні виглядає особливо знайомою. Уже в 1976 році в 264GL були добре помітні принципи, які надалі багато років асоціювалися з Volvo: зручні сидіння, хороша оглядовість, практичний кузов, продумана ергономіка та нетипово серйозна увага до конструкції систем безпеки.
Джерело: архівний дорожній тест Car and Driver, квітень 1976 року, повторно опублікований виданням у вересні 2026 року. Ціни, характеристики та результати вимірювань наведені для протестованого автомобіля американської специфікації.