Сезон, який змінив спортивний образ Volvo
Volvo традиційно асоціювалася з безпекою, довговічністю та практичними сімейними автомобілями. У середині 1980-х років 240 Turbo показав інший бік марки. Великий кутовий седан виявився здатним боротися з найсильнішими європейськими кузовними автомобілями того часу.
Саме за характерну форму кузова гоночний Volvo отримав прізвисько Flying Brick — «літаюча цеглина». У 1985 році ця назва вже не була жартом: Volvo здобула чемпіонський титул у European Touring Car Championship, а Пер Стуресон на 240 Turbo став чемпіоном німецького DTM.
Від дорожнього 240 Turbo до Group A
Дорожній Volvo 240 Turbo з'явився у 1981 році. Його 2,1-літровий турбований двигун B21ET розвивав 155 к.с. За даними Volvo Cars, автомобіль розганявся до 100 км/год приблизно за дев'ять секунд і міг розвивати близько 195 км/год.
У 1982 році міжнародний автоспорт отримав новий регламент Group A. Він вимагав, щоб гоночний автомобіль був тісно пов'язаний із серійною моделлю. Для омологації потрібно було виробляти щонайменше 5000 автомобілів відповідного типу на рік, а також підготувати 500 evolution-машин.
Volvo створила 240 Turbo Evolution. У 1983 році необхідні 500 автомобілів були представлені для омологації у США. Вони отримали більший турбокомпресор, змінену систему керування двигуном і систему впорскування води Water Turbo Traction.
Близько 300 к.с. із 2,1 літра
Гоночний Volvo 240 Turbo мав підготовлену алюмінієву головку блока, ковані поршні, шатуни та колінчастий вал. Паливо подавала спеціально підготовлена система Bosch K-Jetronic, а турбокомпресор Garrett працював із тиском наддуву до приблизно 1,5 бара.
У такій конфігурації 2,1-літровий двигун розвивав близько 300 к.с., а максимальна швидкість гоночного автомобіля сягала приблизно 260 км/год.
Інженери зменшували масу машини там, де це дозволяв регламент. Знімні панелі кузова виготовляли з тоншого металу, задній міст був приблизно на шість кілограмів легшим, а гальма отримали чотирипоршневі супорти та вентильовані диски.
Для довгих кузовних гонок використовувалася система швидкої заправки: приблизно 120 літрів пального можна було залити орієнтовно за 20 секунд.
Перші перемоги
У 1984 році Volvo 240 Turbo почав повноцінно виступати у Group A. Volvo відповідала за розробку та омологацію гоночних компонентів, тоді як безпосередньо на трасі автомобілі використовували незалежні команди.
Уже в першому сезоні прийшли перемоги. Ульф Гранберг і Роберт Квіст виграли гонку European Touring Car Championship у Зольдері, а Пер Стуресон приніс Volvo перемогу в Німеччині.
1985: Volvo проти BMW та Rover
На сезон 1985 року програма стала значно серйознішою. У European Touring Car Championship Volvo підтримувала дві команди. Швейцарська Eggenberger Motorsport виступала під назвою Volvo Dealer Team Europe, а другою була шведська Magnum Racing.
Серед пілотів були Томас Ліндстрем, Джанфранко Бранкателлі, Сігі Мюллер-молодший, П'єр Дьєдонне, Ульф Гранберг, Андерс Улофссон та Інгвар Карлссон.
Головними суперниками були, зокрема, Rover 3500 V8 та BMW 635. Спочатку публіка й конкуренти не завжди сприймали квадратні Volvo як очевидних претендентів на титул, але результати швидко змінили це ставлення.
Шість перемог із 14 і титул ETC
За даними Volvo Cars, у сезоні 1985 року 240 Turbo виграв шість із 14 гонок European Touring Car Championship.
Після етапу в Ешторілі 13 жовтня титул був забезпечений. Томас Ліндстрем і Джанфранко Бранкателлі стали переможцями європейського чемпіонату.
Пер Стуресон і титул DTM
Паралельно Volvo успішно виступала в Deutsche Touringwagen Meisterschaft. Пер Стуресон завершив сезон чемпіоном DTM, здобувши одну перемогу та п'ять фінішів на подіумі.
1985 рік став одним із найуспішніших сезонів Volvo в автоспорті. Марка також здобула титули в національних кузовних чемпіонатах Фінляндії, Португалії та Нової Зеландії, а праворульний 240 Turbo виграв шотландський ралійний чемпіонат.
Чому Flying Brick став легендою
Головна привабливість Volvo 240 Turbo Group A — у контрасті між зовнішністю та результатом. Автомобіль зберігав впізнаваний високий і прямокутний силует сімейного Volvo, але під кузовом знаходилася серйозна гоночна техніка.
Саме 240 Turbo заклав основу образу швидких Volvo наступних десятиліть. Пізніше з'явилися 850 Estate у BTCC, гоночні S40 і S60, а спортивна історія марки продовжилася через Polestar і Cyan Racing.
Коротко про Volvo 240 Turbo Group A
| Регламент | FIA Group A |
|---|---|
| Двигун | 2,1 л, 4-циліндровий turbo |
| Потужність | близько 300 к.с. |
| Наддув | до приблизно 1,5 бара |
| Максимальна швидкість | близько 260 км/год |
| ETC 1985 | 6 перемог із 14, чемпіонський титул |
| DTM 1985 | Пер Стуресон — чемпіон |
Джерело: Volvo Cars Media Newsroom. Матеріал volvo.org.ua є самостійним редакційним переказом історичного матеріалу Volvo Cars.